Караоке капіталізм

В мире Караоке-капитализма индивидуальный выбор бесконечен. Но не даром. Вы платите либо способностями, либо наличными. В “Караоке-клубе” страны компании и отдельные люди сталкиваются с неизбежным выбором: копировать других или создавать свое собственное будущее.

Авторы Кьелл Нордстрем и Йонас Риддерстрале развивают свои идеи “Бизнеса в стиле фанк”. Однако тон цитат стал иным. Пропали прежние оптимизм и лихость, граничащая с нахальством. Пользуясь бенчмаркингом и лучшими методами, вы станете всего лишь одним из многих.  Не подражайте – изобретайте! Как бы хорошо мы ни умели имитировать, настоящего успеха так достичь не удастся. Настоящие новаторы всегда побеждают имитаторов, и важно самому решать проблему, а не копировать ее решение.

 

В древние времена люди обращались к шаманам, жрецам и астрологам за разъяснением вещей, которые они не могли понять. Сегодня любознательным гражданам планеты живется легче, ответы на все вопросы о смысле жизни может дать интернет и – Кьел Нордстрем с Йонасом Риддерстрале. Ну, почти на все вопросы. Объяснить сумасшедшую популярность Funky Business (предыдущей книги двух авторов) и день ото дня растущую – “Караоке Капитализма” сложно. Проще ее прочувствовать. Какие ощущения возникают у современного человека, например, при входе в книжный магазин или при взгляде на результаты поиска, выданные Google? Часто это что-то вроде “информационная перегрузка, мозг отключен”. Сознание просто не справляется с объемом информации, который нужно переваривать ежедневно только для того, чтобы оставаться на месте и не давать жизни пролететь вперед и мимо.

Ну, прежде всего, почему капитализм Нордстрема и Риддерстрале – “караоке”? А потому, что искусство караоке – в безупречном подражании оригиналу путем исполнения его песен. Вот так просто и приятно можно приобщиться к великому таланту, стать на несколько минут исполнения песни причастным к великой машине славы и богатства. По сути, весь сегодняшний мир – сплошной караоке-бар. В попытках приобщиться к эфемерному миру мечты, люди готовы переплачивать за брэнды – начиная с одежды и заканчивая университетами. А чтобы “отвоевать” хотя бы часть этих людей, по пятам каждого великого брэнда, след в след, идут десятки продуктов-подражателей.

Как и в каждом баре, в мире караоке-капитализма есть популярные личности и остальные – меркнущие на их фоне и ничем особенно не выделяющиеся. При этом они, эти последние, ничем не хуже внешне, умны, образованы, имеют средства и умеют их тратить… Но чего-то им, все-таки, не хватает, чтобы попасть в “высшую лигу”. Они просто поют под караоке, а популярные – сочиняют песни, которые потом, вслед за исполнителями, поют сотни людей в караоке-барах по всему миру.

Пора бы заговорить по-русски. Итак, мир изменился, говорят Кьел и Йонас. Настолько, что потребовалось две книги, чтобы это объяснить. Рецепт успеха тоже изменился, под стать современному человеку. По версии Кьела и Йонаса, сегодняшняя “икона” успеха, герой караоке-мира:

Одинок. Это раньше прогрессивные люди собирались в клубах, на кухнях и дачах. Сегодня для общения не нужно вставать со стула – есть www.какойугодноблог.com. Все собеседники виртуально-прекрасны, а их настоящая сущность никому не интересна. Вот так и притворяются девочки мальчиками, мальчики девочками, неудачники – миллионерами, а миллионеры – простыми смертными. Итог один – общаться лицом к лицу становится непривычно. “Живого” собеседника нельзя отключить или внести в черный вписок, его придется терпеть.

Компетентен. Когда границы прозрачны, а информация из любого уголка мира доступна 24 часа в сутки, настоящему профессионалу мало быть таковым в рамках своей компании, как это было до интернета. Специалисты виделись периодически, на конференциях и слетах, где могли сопоставить свой уровень с уровнем коллег. Караоке-капитализм заставляет сравнивать себя с другими ежедневно. Иначе – отставание и забвение. Fortune 1000, 500, 100 – ценнее, умнее, богаче.

Склонен к поиску себе подобных. Даже одинокому человеку нужна аудитория, хотя бы для того, чтобы поделиться своим взглядом на одиночество. Или – последней информацией о чем-нибудь в сфере своих интересов. Так и появляются всевозможные сообщества. Их члены, возможно, никогда друг друга не увидят вживую, зато им комфортно общение онлайн. В караоке-мире такие сообщества становятся объектом пристального внимания корпораций, поскольку часто объединяют наиболее платежеспособных индивидуумов со всех уголков мира.

Талантлив. Когда живое общение не отнимает слишком много времени, а виртуальное – требует ежедневно “блистать”, волей-неволей, приходится заглядывать в себя и отыскивать там зародыш таланта. А если этот зародыш еще и правильно развить – можно обеспечит себе безбедное существование надолго. К талантам благоволят работодатели, интернет-сообщества и продавцы товаров и услуг. Талант – источник блеска и обожания. Если продемонстрировать миру связь с талантом, мир воздвигнет вас на пьедестал. И станет потреблять все, что Вы ему предложите, за большие деньги. Тайгер Вудс и Ричард Брэнсон уже вышли далеко за пределы своей сферы деятельности (особенно Брэнсон). Сегодня иметь к ним отношение не просто модно, а необходимо.

Глобально востребован. Сегодня уже нет надобности ограничивать поиски работы городом или даже страной. Стандарты для всех одинаковы – хочешь преуспеть, учись у лучших, работай с лучшими или, хотя бы, на лучших. Удержать “звезду” сегодня – сложная задача. Слишком высока конкуренция. Особенно там, откуда звезды бегут в поисках лучшей жизни. Парадокс состоит в том, что слишком высокая концентрация звезд на квадратный километр страны порождает избыток и обесценивание талантов. И таланты бегут туда, где их дороже оценят, даже если на новом месте не так комфортно. Развивающиеся рынки сегодня потребляют таланты не менее активно, чем развитые. И процент отдачи от использования таланта там выше.

Индивидуалист. Звезды не умеют сотрудничать, они умеют только ставить условия. Задача современных управленцев – обеспечить продуктивную работу звезд и остальных сотрудников компаний. Желательно, без ущерба бизнесу. Кстати, результаты последних исследований Harvard Business Review говорят, что “выращивать” звезд в компании – продуктивнее и дешевле, чем нанимать со стороны.

По сути, конец караоке-капитализма может быть печальным. Если звезды не направят свои таланты и средства на сохранение того, что было создано до них и ими. Кьел и Йонас верят, что у человечества есть выбор – ответственность или отстраненность. Первая уже привела к целому ряду мировых катастроф. Выбор, в каком мире жить дальше, за каждым из нас.

Книга для тех, кто нуждается во вдохновении и неординарном взгляде на окружающую действительность. Однозначно передать смысл “Караоке Капитализма” нельзя, потому что каждый увидит в этой книге свой смысл. Что тоже – черта современного человека. Сегодня у каждого может быть свой, индивидуальный смысл жизни. Каким бы мерзким он не казался остальной части человечества. Хотя, во многом, человечество осталось все тем же.

Как сказал Алан Гринспен : “Не то, чтобы люди в последнее время стали более жадными… просто способы выражения жадности изменились“.

Як свідчить сучасний довідковий інтернет-пояснювач новітніх слів («вікіпедія»), карао?ке – складне слово, утворене шляхом злиття двох слів із японської «караппo» — пустий і англійського оrchestra — оркестр; по-японськи okesutora) — розвага, що полягає у непрофесіональному співі із застосуванням пристрою, що дає змогу співати під наперед записану музику (фонограму); а також так називають сам пристрій для такого співу.
Ця книжка мені потрапила до рук нещодавно, хоча, як тепер собі думаю, дуже непогано було б мати її в руках і раніше. Принаймні, довше могла би тішитися отриманою до рук шкатулочкою думок і ідей. До того ж наразі єдиний варіант українського перекладу відомих уже досить давно на Заході економістів. Але так трапляється, що книжка до читача іде довше, ніж хотілося б… З різних причин.
Щоправда, одразу зауважу: незважаючи ні на що, вона не зменшила через це для мене актуальності: ні як для викладача, ні як для науковця, ні як для журналіста. Як відомо, є ідеї, які можуть самі множити ідеї, а таких ідей у книжці на кожен розділ по декілька. І у філософському, і у футуристичному сенсі, не лише макроекономічного змісту. Не скажу, що, може паралель буде дуже точно, але колись на мене справила подібне враження книжка С. Лема «Сума технологій», у якій, як у пристрої для попкорну, чи виготовлення цукрової вати ніби з нічого робилося щось значне, велике і чудове.
Власне, якщо давати їй узагальнену характеристику, або ж узагальнене враження, то це можна висловити приблизно так: цю книжку хочеться цитувати і цитувати (уже б почала, але боюся, що тут місця і часу не буде, ліпше вже дозволити це робити іншим, а сама буду ними втішатися на лекціях). На її побіжні, швидкі і легкі висновки, що виникають крок за кроком у залежності від теми, які розглядають автори (а їх там безліч у сучасному світі – тепер уже самій хочеться повторювати в тоні «караоке-капіталізму»), можна посилатися, як на парадоксальні віхи сучасності – і як на несподіванки, які ми не помічаємо у швидкому плині життя, і як на вказівники футурологічного змісту, і як практичні поради для практика (менеджера, підприємця) – як діяти.
До того ж чимало думок там стимулюють до думання далі, що немаловажно для книжок такого типу, хоча спочатку, коли починаєш читати, то не маєш певності, що це може дати якусь користь. На перший погляд – дотепні спостереження, які узагальнюють тенденції в розвитку суспільства, а не практичні поради, до яких звикли наші покупці книги. Адже для чого пишуться книжки економічного змісту? Хто як не економісти є першими прагматиками, що потребують або конкретних таблицями і формулами обумовлених висновків, цифрами підтверджених прогнозів, або ж чітких настанов «як діяти» — у галузі менеджменту, чи маркетингу.
А тут – наче щось інше. Свого роду продовження того, чим були колись книжки (дай боже не помилитися!) Сміта, Рікардо, Маркса, Маршалла, Шумпетера, Хаєка… Тільки тепер це справді, як легка музика в економічних знання.
От згадалося те слово із назви – «караоке». А чому саме караоке? Автори майже не пояснюють, що мають на увазі, але коли читаєш, поволі починаєш розуміти їх настрій, якщо собі почати згадувати раніше прочитані книжки із так званої економічної теорії, чи, як колись казали, «політекономії». Книжка на стику філософії і економіки, але…. це не «Капітал», це не жодна інша книжка, що вибудовує економічну картину світу, хоча і в багатьох випадках ставить собі за завдання розкласти по поличках здобуті зі спостережень і різних джерел узагальнень. Караоке – бо у чималій кількості нинішніх подій у світі вже робиться не у межах орієнтації не стільки на творчість, скільки в опорі на відкриті давно закони і «підспівування» за ними.
Ще одне узагальнення собі дозволю: це книга для тих, хто себе поважає… Хто мусить бути на вершині найцікавіших і найпередовіших знань і узагальнень у сучасному розумінні світу. Причому не закінчуючи гарвардів, стенфордів, кембріджів, оксфордів… Більше того – не особливо часто буваючи у тому іншому, поза українському світі, який живе «не так», який орієнтується вже на інші стрибки і падіння, за якими піде й Україна.
Власне, от Україна і є тим підспівувачем у межах караоке-капіталізму, в якому не вона диктує музику, але мусить на неї орієнтуватися, і якщо хоче бути сама творцем, то мусить зорієнтуватися в тих закономірностях…
Ні, не треба лякатися, що це книжка непрактична, а надто філософська, чи політекономічна (як казали колись), тобто теоретично економічна. Вона дає, як вже казала, чимало поштовхів для практичних рішень. Можливо, навіть більше – вона здатна допомагати в творчому ринковому управлінні краще усвідомлювати, ба навіть сприяти формуванню того, що сучасна маркетологія зазначає як тренди. З одного боку – напрям розвитку, який розгалужує наше життя на нові потреби, нові лінії ринкового розвитку, а з іншого – свого роду грунт, на якому можна творити, на якому можна самому пробувати формувати тренди, опиратися на них і керувати ними.
А що найбільше імпонує – свобода і ще раз свобода. А ще індивідуалізм. Такі досі мало реалізовувані у нас в Україні, але бажані, очікувані категорії мислення і дій. Організації життя. Ті, які будують (поза караоке) самостійний рівень мислення, відповідальності, відчуття, зрештою, і взаємозалежності, як свободи, якою можна управляти.
Знаєте, ще як можна узагальнити це читання? От є, кажуть, легке кримінальне чтиво. Воно для тих, хто любить гострі сюжети, виявлення взаємозв’язків у злочинних спільнотах, кримінальних війнах, особливостях психології злочинів, а тут – щось подібне з економікою. Для захоплених критичною узагальненою оцінкою світу, який нас оточує, з огляду на економіку, її новітні і ново народжувані, створювані нами самими, нашими технологіями закони, – це захоплююче, втягуюче і напрочуд творче читання. Від гостросюжетного читання книжка не відійшла зовсім, оскільки тут сюжет – розвиток думки, парадоксальні її повороти, навіть виверти і несподівані висновки, що здатні ставати трампліном.
Рекомендую!

Л. Танчин, к.ф.наук, доцент кафедри книгознавства і комерційної діяльності Української академії друкарства

Страниц

304

ISBN

5-315-000257

Переплет

Твердый

Автор

Йонас Ріддерстралє,

Кьелл Нордстрем

Отзывы

Отзывов пока нет.

Будьте первыми в обзоре “Караоке капіталізм”

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *